Ваврищук Н. Г. Міжнародна міграція робочої сили в контексті розширення Європейського Союзу

Анотація

Ваврищук Н.Г. Міжнародна міграція робочої сили в контексті розширення Європейського Союзу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світового економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджено закономірності ММРС в країнах ЄС в контексті розширення Союзу. Окреслено тенденції ММРС в межах ЄС, а також з третіх країн до ЄС, показано місце України у системі ММРС на європейському континенті, проведено оцінку факторів ММРС до країн – членів ЄС.

На основі кількісного аналізу встановлено роль економічних та інституційних чинників, що найбільше впливають на прийняття мігрантами рішення про міграцію. Зроблено висновок, що розширення ЄС у 2004 р. мало незначний вплив на міграційні потоки із третіх країн на ринки праці як ЄС-15, так і ЄС-10, також не було виявлено певних закономірностей ММРС, які були би спільними для цих двох груп країн.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо черговості кроків, спрямованих на лібералізацію режиму ММРС, а також пояснено, яким чином досвід попередніх розширень ЄС може бути використано у процесі інтеграції економік ЄС та України.

Annotation

Vavryshchuk N. International Labour Migration in the Context of the Enlargement of the European Union. – Manuscript.

Dissertation is submitted in fulfilment of the requirement for the degree of Candidate of Science in the field of World Economy and International Economic Relations under code 08.00.02 – Institute of World Economy and International Relations, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

Dissertation aims to research the effect of the EU enlargement on labour migration in the EU member states. The paper also develops recommendations on labour market policies in the context of migratory processes on the European continent.

In the first part of the study, factors and theories of migration are systematized, links among migration theories are shown, and a theory of labour migration is chosen for modelling exercise. Besides, the place of Ukraine in the system of international labour migration is shown, positive and negative consequences of labour outflow from Ukraine are outlined.

The second part identifies migration trends and provides comparative analysis of migratory flows in the EU. Author conducts in-depth analysis of tendencies of labour movement within the EU-15, between the EU-15 and the EU-10, and also between the EU and the third countries before and after the 2004 EU enlargement. Besides, multiple regression model explaining determinants of labour migration is designed and estimated.

In the third part, quantitative assessment of economic and institutional factors affecting migration from Ukraine to the EU is provided. Author statistically tests similarity of determinants of labour migration from Ukraine to the EU-15 vs. the candidate countries.

Based on modelling results, conclusion is made that the EU enlargement had insignificant impact on migration flows from the third countries to the EU-15 and EU-10. Also, no migration factors common to both the EU-15 and the EU-10 were identified. This finding points to substantial differences in determinants underpinning migration to different groups of the EU countries. The author concludes that the EU enlargement of 2007 also will not have substantial impact on migration from the third countries to the EU.

Ukraine, a country that claimed the EU membership as its priority, should be more active in pursuing cooperation with the EU with the aim of mutual labour market liberalization. While designing migration policy, government should take into account flows tendencies between the EU and Ukraine originating since 1990s. Currently, labour migration relations between the EU and Ukraine are not properly settled through economic policy instruments. Taking into account its economic and social importance the issue should be given much more attention on the side of government. Analysis also revealed weak efficiency of international labour employment agreements singed by Ukraine.

Priority measures relating to labour migration regime simplification should be implemented within the current institutional framework. Existing economic and institutional restrictions do not allow quick labour markets integration. However, systemic and consistent labour migration policy measures will extend the scope for the EU-Ukraine cooperation in the medium term future. Priority measures to be implemented urgently by the government include: speeding up of Ukraine’s accession to the WTO, initiation of bilateral negotiations on quotas for Ukrainian workers with the EU member states, simplification of labour market need test procedures for certain types of employees, continued harmonization of social security systems across countries.

Актуальність теми дослідження

Інтеграція економік країн ЄС в рамках політичного союзу ставить перед урядами країн-членів нові завдання щодо визначення оптимального формату співпраці в умовах розширення організації. В основу спільного ринку ЄС покладено принцип чотирьох свобод – вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили. І якщо перші три компоненти забезпечуються з моменту розширення ЄС без жодних обмежень, то з приводу доцільності безумовного й повного відкриття ринків праці старими членами ЄС тривають гарячі суперечки. Лібералізація ринків робочої сили на теренах ЄС відбувається повільними темпами, адже транскордонне переміщення робітників розглядається не лише як переміщення факторів виробництва, – міграція, окрім суто економічних ефектів, має ще важливі соціальний, психологічний та політичний виміри. Значний притік або відтік іноземних робітників посилює потребу міжнародного співробітництва між країнами, визначає необхідність реформування соціальних інституцій, актуалізує питання вироблення довгострокових програм регулювання міграційних процесів у контексті глобалізації.

Розширення ЄС є дотичним і до України. Трудова еміграція із України, в першу чергу до ЄС, сьогодні набула великих масштабів і стала важливим чинником впливу на перебіг багатьох внутрішніх економічних та соціальних процесів, а тому потребує адекватного вивчення й аналізу. У цьому контексті для України вкрай важливим є вивчення досвіду інтеграції ринків праці у процесі розширення ЄС, оскільки його можна використати в майбутньому на етапі створення спільного ринку між Україною та ЄС. Відкриття ринків ЄС є своєрідним економічним експериментом, який дозволяє спостерігати й оцінювати процес лібералізації ринків праці в реальному вимірі, а не в рамках теоретичних концепцій і моделей та отримувати унікальний емпіричний матеріал для дослідників.

Явище міжнародної міграції робочої сили (ММРС) в контексті глобалізації ринків вивчалося вітчизняними та іноземними вченими. Зокрема, теоретико-практичні розробки А.Гайдуцького, А.Кваші, Г.Мелік’яна, Н.Пархоменко, О. Позняка, А.Стародуба, Н.Шаповалової, Д.Шелестова та інших науковців лягли в основу сучасних досліджень чинників та наслідків української ММРС. Вагомий внесок у дослідження особливостей ММРС в умовах перехідних економік зробили українські вчені Е.Лібанова, О.Малиновська, І.Прибиткова, Ю.Римаренко та інші. Це питання часто залишається поза увагою науковців західної економічної школи. У свою чергу, європейські науковці (K.Bauer, H. Fassmann, S.Goedings, M.Okolski, P.Pederson, M.Pytlikova, J.Salt, K.Zimmermann та інші) провели ґрунтовні дослідження ММРС в контексті розширення ЄС.

Наявні дослідження впливу розширення ЄС на ММРС, що були проаналізовані автором, не охоплюють усіх важливих аспектів багатовимірного явища трудової міграції. Наприклад, питання впливу розширення ЄС на динаміку міграційних потоків із третіх країн, у т. ч. із України, до ЄС-15 та ЄС-10 на сьогодні залишається недостатньо вивченим, а більшість наявних досліджень міграційних потоків з України до ЄС носить переважно описовий характер.

На сьогодні Україна вже досить суттєво залучена у міжнародні міграційні процеси, а реалізація курсу на більш глибоку інтеграцію з ЄС вимагає чіткого розуміння чинників і наслідків цього процесу для національного ринку праці. Необхідність удосконалення теоретико-практичних розробок у сфері регулювання ММРС, в першу чергу шляхом оцінки економічних та інституційних факторів ММРС до країн ЄС, визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження

Метою роботи є визначення закономірностей ММРС в країнах ЄС в контексті розширення Союзу, у т. ч. за допомогою кількісної оцінки факторів імміграції робітників до країн – членів ЄС, а також розробка на цій основі рекомендацій щодо політики міжнародного регулювання ринків праці в контексті інтеграційних процесів. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

• проаналізувати та систематизувати теорії ММРС, у т. ч. фактори ММРС, оцінити можливості використання існуючих теоретичних концепцій для дослідження факторів ММРС;
• провести порівняльний аналіз міграційних потоків в ЄС; визначити основні тенденції імміграції робочої сили в межах ЄС та з третіх країн (у т. ч. з України) до ЄС;
• узагальнити досвід міжнародної лібералізації ринків праці країн – членів ЄС з країнами – кандидатами на вступ до ЄС; дослідити основні механізми, які обмежують вільний доступ робітників із третіх країн на ринок праці ЄС;
• побудувати моделі для дослідження факторів імміграції робітників до країн ЄС та визначити вплив цих факторів на закономірності ММРС в ЄС;
• розробити моделі та оцінити з їх допомогою роль факторів, що визначають динаміку еміграції робочої сили із України до ЄС;
• розкрити вплив розширення ЄС на динаміку та структуру руху робітників між Україною та країнами ЄС;
• сформулювати рекомендації щодо системи заходів, спрямованих на лібералізацію режиму ММРС, та адаптувати досвід розширення ЄС у процесі подальшої лібералізації ринків праці між ЄС та Україною.

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єктом дисертаційного дослідження є ММРС між країнами – членами ЄС в процесі розширення інтеграційного об’єднання, а також між країнами – членами ЄС та третіми країнами, в т. ч. Україною.

Предметом дослідження є закономірності впливу інституційних та економічних факторів на ММРС до країн ЄС, в т. ч. з України, в контексті розширення Союзу.

Наукова новизна результатів дослідження

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації:

вперше:

• оцінено кількісний вплив економічних (очікувані доходи, міграційні мережі, транспортні витрати, географічне сусідство країн) та інституційних (приналежність країни до ЄС-15, розширення ЄС у 2004 р., наявність угоди про взаємне працевлаштування) факторів на динаміку легальної ММРС із України до країн ЄС та визначено особливості міграції українських робітників до країн ЄС-15 та ЄС-10. Було з’ясовано, що вирішальними факторами, що визначають рішення робітника про еміграцію, є різниця в очікуваних доходах та міграційні мережі. Зростання як номінальних, так і реальних доходів населення України сприяє зменшенню міграційного потенціалу. Доведено, що одним із найбільш ефективних механізмів зменшення міграційних потоків з України до країн ЄС є забезпечення умов для зворотної ММРС з метою зменшення ефектів міграційних мереж. Встановлено, що підписання угоди про взаємне працевлаштування не впливає на міграційні потоки робітників між Україною та країною ЄС, що є стороною угоди; транспортні витрати не впливають на вибір країни-реципієнта; факт сусідства України із країною-реципієнтом не має визначального впливу на динаміку міграції між ними. Емпірично підтверджено, що інституційні обмеження на в’їзд українських робітників до країн ЄС-15 були не більш жорсткими, ніж до країн – кандидатів на вступ до ЄС, і розширення ЄС сприяло зростанню загального потоку легальних трудових мігрантів з України до країн ЄС-25 менше ніж на 1%, а отже зроблено висновок, що розширення ЄС не має прямого впливу на легальні трудові міграційні потоки до країн – нових членів ЄС. Також досліджено вплив розширення Союзу у 2004 р. на відносну привабливість країн ЄС-15 та ЄС-10 для українських легальних робітників у порівнянні із третіми країнами. У результаті було виявлено, що частка українських робітників, що легально отримують роботу у країнах ЄС-15 та ЄС-10, залишається на рівні, що спостерігався до моменту розширення ЄС. Показано, що формальні та неформальні обмеження для легальної міграції робітників, які з’явилися в результаті вступу до ЄС десяти нових країн, не призвели до змін у географічній структурі трудової еміграції із України до ЄС;
• використано модель обмежених залежних змінних (рівняння з прорангованими змінними) для кількісної оцінки факторів ММРС з України до країн ЄС з урахуванням як легальних, так і нелегальних міграційних потоків, яка на відміну від класичних моделей дає можливість обійти проблему обмежених статистичних даних. З використанням зазначеної моделі показано, що розширення ЄС не впливає на інтенсивність трудової еміграції із України;
• систематизовано та узагальнено фактори, що стримують лібералізацію ринків праці між Україною та ЄС, зокрема показано, що ключовими чинниками, які унеможливлюють стрімку лібералізацію ринків праці, притаманними Україні, є відсутність досвіду функціонування спільних ринків праці з іншими країнами, низький рівень розвитку інституцій ринків праці, повільний прогрес у створенні єдиного ринку товарів та послуг між Україною та ЄС, обмежений історичний досвід лібералізації ринків праці між Україною та ЄС, перебування України поза системою СОТ. Показано, що на сьогодні рівень регулювання ММРС між Україною та ЄС не дозволяє забезпечити динамічну взаємну лібералізацію ринків праці. Запропоновано перелік заходів з метою усунення бар’єрів ММРС між Україною та ЄС, зміст яких, головним чином, полягає у зменшенні пов’язаних із переміщенням транзакційних витрат мігрантів та більш активному міждержавному діалозі з країнами-реципієнтами;

удосконалено:

• категоріальний апарат, що використовується при дослідженні ММРС, зокрема розширено поняття «міжнародна міграція» та «ММРС», обґрунтовано необхідність включення до сукупності їх елементів процес переміщення, причини та наслідки міграцій. Також розроблено розгорнуту класифікацію ММРС, що здійснюється на основі низки критеріїв, які дозволяють більш точно систематизувати емпіричний матеріал з метою комплексного вивчення складного і багатовимірного явища міграції;
• методологію дослідження факторів ММРС, зокрема з’ясовано, що основним інструментом, який дає змогу провести кількісні розрахунки впливу чинників на міграційні потоки, є моделі ММРС, що базуються на теоріях ММРС, а саме мікротеорії, макротеорії, новій економічній, подвійних ринків, світових систем, мереж, інституційній, кумулятивного причинно-наслідкового зв’язку, міграційних систем. Доведено, що некласична теорія ММРС є найбільш придатною для емпіричного аналізу факторів ММРС, оскільки моделі, побудовані на основі цієї теорії, дозволяють враховувати додаткові економічні та інституційні фактори ММРС та оцінити їх кількісно, а також обґрунтовано, що найбільш гармонійним доповненням неокласичних теорій ММРС є теорія міграційних мереж. Моделі, побудовані на основі цих двох теорій, можна емпірично перевірити з використанням доступних статистичних даних, при цьому такі моделі пояснюють більшість факторів ММРС;
• методи кількісного та якісного аналізу ММРС, зокрема запропоновано використання нових змінних при регресійному аналізі ММРС, що потенційно можуть збільшити пояснювальну силу моделей (а саме, номінальних очікуваних доходів). У дослідженнях чинників ММРС, проаналізованих автором, до уваги береться лише показник ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС). Результати розрахунків моделей підтвердили, що змінна ВВП у поточних цінах також є статистично значимою в рівняннях;

отримали подальшого розвитку:

• аналіз закономірностей ММРС, завдяки чому було виявлено поточні тенденції ММРС в ЄС (а саме: зростання абсолютної кількості іноземних робітників, а також їх частки у трудових ресурсах та населенні країн ЄС; збереження високої національної концентрації робітників-іммігрантів; переважання у складі трудових іммігрантів робітників із інших країн Союзу; високий рівень участі чоловіків-мігрантів у робочій силі; високий рівень безробіття серед іммігрантів тощо) та особливості формування національної структури трудової міграції до країн ЄС за допомогою показників концентрації. Зокрема показано, що в рамках окремих географічних регіонів ЄС утворюються замкнені міграційні процеси, що пояснюється розвинутими соціально-економічними зв’язками між групами країн ЄС, та підтверджено, що тісний історичний зв’язок між країнами-реципієнтами та країнами-донорами сприяє формуванню концентрованого національного складу громад трудових мігрантів;
• економетричні моделі (без та з урахуванням розподілу за країнами-реципієнтами), на основі яких проведено дослідження факторів ММРС між ЄС та третіми країнами. За результатами дослідження було виявлено, що: номінальні очікувані доходи та доходи із врахуванням ПКС є ключовими факторами при прийнятті рішення про міграцію; чим вищий запас мігрантів у певній країні-реципієнті, тим більшим є рівень подальшої імміграції до цієї країни; міграція між країнами-сусідами є вищою за інших рівних умов; країни ЄС-15 не мали спільних рис імміграційної політики, які би робили їх більш або менш привабливими та доступними для потенційних мігрантів у порівнянні із країнами ЄС-10. Отже, вплив розширення ЄС на динаміку імміграції із третіх країн є мінімальним. Усі країни, що стали членами ЄС у травні 2004 р., зберегли власні правила щодо регулювання імміграції із третіх країн, а в рамках ЄС не створено передумов, за яких би відбувалася гармонізація імміграційної політики всіх країн – учасниць Союзу.

Файли

Джерела