Кальченко Т. В. Імперативи системної взаємодії у формуванні глобальної економіки

Анотація

Кальченко Т. В. Імперативи системної взаємодії у формуванні глобальної економіки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів формування глобальної економіки і виявленню нових імперативів взаємодії на корпоративному, між- і наднаціональному рівнях. Розкрито системну сутність глобалізації, генезис і сучасний методологічний формат глобалістики через призму кількісних і якісних геоекономічних зрушень. Виявлено суперечливу природу глобальних економічних трансформацій, виклики, асиметрії і парадоксальні прояви яких стають каталізаторами пошуку анти- та альтерглобальних сценаріїв розвитку.

Досліджено передумови становлення та закономірності функціонування глобальної економіки. Визначено економічні параметри прогностичних сценаріїв глобалізації і представлено композиційні схеми варіативної ренституціоналізації глобального управління на уні-, бі- чи поліполярній основі. Розкрито потенціал розвитку економіки України в умовах транснаціоналізації, регіоналізації і глобальної інституалізації.

Annotation

Kalchenko T. V. Imperatives of system interaction in global economy formation. – Manuscript. The thesis for the Doctor of Economic Science academic degree with major in 08.00.02 World economy and international economic relations. Vadym Hetman Kyiv National Economic University, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the theoretical and practical aspects of global economy formation and to the revealing of new imperatives of interaction on corporate, interstate and international levels. The system essence of globalization, the genesis and modern methodological format of globalistics in the light of quantitive and qualitive geoeconomic shifts are revealed.

The contradictory nature of global economic transformations, challenges and nonsymmetries and paradox features of which are becoming accelerators of the search of new anti- and contrglobal scenarios of development, is detected. The prerequisites and regularities of global economics operation are analyzed. Economic parameters of prognosis scenarios of globalization together with compositional schemes of optional reinstitualization of global management on uni-, bi- or polipoled basis are identified. The potential of Ukrainian economics development in conditions of transnationalization, regionalization and global institutionalization is revealed.

Актуальність теми дослідження

Проблематику досліджень сучасного світу суттєво корегує системна трансформація економічної, політичної, інформаційно-технологічної, соціокультурної міжцивілізаційної взаємодії у контексті глобалізаційної парадигми розвитку у складному симбіозі сучасних економічних ідеологій. Відбувається становлення глобальної економіки – феномену XXI століття, який, з одного боку, здатен мобілізувати світовий ресурсний потенціал у напрямі його ефективної реалізації, динамізувати міжнародний рух факторів, оптимізувати галузево-регіональні пропорції, а з другого – породжує складні для розуміння і вирішення проблеми соціально-економічного розвитку людської цивілізації.

Асинхронність, диспропорційність та нерівномірність взаємовідносин суб’єктів глобальної економічної системи стають каталізатором кризових явищ і процесів з руйнівним потенціалом глобального масштабу. Водночас в епіцентрах криз зосереджуються не тільки імпульси деструктиву, а і прогресу, акселерується пошук адекватних моделей поведінки корпорацій, країн, регіональних та міжрегіональних утворень, міжнародних організацій.

Тому саме на кількісних і якісних проявах, багатопланових викликах і неоднозначних наслідках сучасної економічної глобалізації акцентується світовий дослідницький інтерес. Інтелектуальний ресурс концентрується на проблематиці визначення імперативів системної взаємодії у межах глобалістики – нової науки, що інтегрує міждисциплінарний аналіз провідних зарубіжних і національних вчених, наукових шкіл і спеціалізованих інститутів.

Перманентні динамічні середовищні зміни та поглиблення глобальних протиріч, з одного боку, знецінюють інструментарій ефективного реагування на геоекономічні перекомпозиції і зміни параметрів конкурентної боротьби, коли морально застарівають не тільки моделі, а й концепції розвитку, а з другого – стимулюються наукові дослідження у межах глобалістики, наповнюється адекватним змістом і логікою, упорядковується її термінологічно-понятійний апарат, підвищується обґрунтованість дослідницьких узагальнень, прогнозів щодо практичних висновків та рекомендацій.

Мета і завдання дослідження

Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичної бази аналізу сучасних системних трансформацій, виявлення передумов становлення глобальної економіки і закономірностей її функціонування, а також розробка науково обґрунтованих прогностичних сценаріїв і варіативних моделей розвитку.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних основних методологічних, науково-методичних і практичних завдань:

• розкрити системну сутність глобалізації, її кількісні та якісні параметри, масштаби та форми;
• дослідити еволюцію наукових концепцій глобалізації, даючи оцінку потенціалу їх практичної реалізації в сучасній парадигмі глобального розвитку;
• розвинути сучасний категоріальний апарат глобалістики залежно від хронологічної детермінованості основних понять у логічно взаємопов’язаному термінологічному ряді;
• розкрити феноменальну сутність сучасної економічної глобалізації, дослідити її ключові виклики та асиметричні прояви;
• проаналізувати природу глобальних економічних парадоксів, використовуючи адекватні дослідницькі методики;
• дослідити цивілізаційний аспект глобального розвитку з виділенням перспективних і регресуючих цивілізацій в поліхромних і монохромних глобальних конструкціях;
• виявити об’єктивні передумови критики економічної глобалізації з оцінкою потенціалу антиглобальних і контрглобальних альтернатив;
• визначити сучасні підходи до формування світової картографії у новітньому геоекономічному просторі;
• дослідити закономірності, фактори і етапи становлення та функціонування глобальної економіки з виділенням прогностичних сценаріїв глобального розвитку;
• показати сучасний статус і функціональну специфіку держав, транснаціональних корпорацій, міжнародних організацій в умовах глобальної інституціоналізації;
• дослідити потенціал і характер варіативних композицій системної реінституціоналізації в умовах пошуку оптимального інструментарію глобального управління.

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єктом дослідження є система взаємовідносин і процесів економічної глобалізації в структурно оновлюваному інституційному середовищі розвитку.

Предметом дослідження є передумови, закономірності і особливості економічного розвитку в умовах глобальних трансформацій.

Наукова новизна результатів дослідження

Вперше:

• розкрито суперечливу природу глобалізаційного процесу з констатацією зростаючого розриву між характером і динамікою економічних трансформацій та інтелектуальними надбаннями глобалістики; у цьому ж контексті систематизовано глобальні парадокси, породжені дією дуалістичних тенденцій – уніфікації і диференціації; системної консолідації і локалізації; інтеграції і дезінтеграції. Найбільш суперечливим є функціонування сучасних фінансових ринків (парадокси домашнього зміщення, Філдстайна-Хоріоки, низької мобільності нетто-потоків капіталу), що певним чином спростовує ідею про їх апріорі глобальну сутність. Асиметрії глобалізації обумовлюють появу анти- та альтерглобалізаційних рухів, які мають об’єктивну чи суб’єктивну мотивацію, протестний чи реформістський характер, деструктивну чи конструктивну орієнтацію; обґрунтовується необхідність пошуку нових принципів системної взаємодії (економічна справедливість, екологічна відповідальність, суспільна консолідація) та їх реалізації у варіативному полі сценаріїв економічного розвитку;
• розроблено принципові методологічні підходи щодо визначення часових кордонів і параметрів феномену глобалізації у межах відомих глобалістичних шкіл (еколого-економічної, універсального еволюціонізму, контрольованого глобального розвитку, економічної соціології) та ідентифікацією традиційних стереотипів та упущень: якщо протоглобальні етапи економічного розвитку можна було трактувати діахронно (зміна стадій чи подій, просторово розділених кордонами суверенних держав), то в умовах глобалізації превалює синхронне бачення з одночасною фіксацією подій без поділу їх за простором і часом; доведено, що глобалізація, зміст якої становлять якісні кардинальні технологічні зрушення, дискредитує історичний час, а до певної міри і простір; таке бачення дозволило підтвердити наукову гіпотезу щодо потенціалу багатоваріантного і непередбачуваного з точки зору традиційних уявлень розвитку економічної глобалізації;
• розкрито імперативний характер впливу сучасної конфігурації геоекономічного атласу (проекція у сегментованому світовому економічному просторі взаємодіючих ареалів національних економік і транснаціональних економічних анклавів) на ефективність стратегій національного розвитку. З позицій глобальної картографії доведено, що найбільш реалістичним геоекономічним форматом може бути багаторівнева інтерпретація із пакетом карт – ресурсної, товарної, екологічної, митної, організаційно-договірної, геофінансової, етноекономічної, геокультурної, військово-стратегічної, політичної. Дано авторське трактування національного економічного атласу, що відображає стратегічні орієнтири, зони впливу, геоекономічні плацдарми, комунікаційні мережі, опорні військові зони, і детермінується, з одного боку, закономірностями глобалізації, а з другого – країновою специфікою;
• дано якісну характеристику глобальних війн “нового покоління” (невидимих, фізично неруйнівних, безкровних), які на сьогодні мають переважно міжкраїновий характер; показано перевалювання в них стратегії “непрямих дій” з метою “переливу” національного доходу, контрольованого країнами-лідерами, у світовий з механізмами нейтралізації нових лідерських амбіцій, обумовлених високими геоекономічними, геофінансовими, інформаційними технологіями; охорона “власних” інтернаціоналізованих рухомих відтворювальних ядер (циклів) забезпечується новітніми класами “зброї” (точкової, лінійно-контурної) з використанням переважно кредитно-фінансових, маркетингових, інформаційно-психологічних, гендерно-демографічних технологій, а способами подолання такого роду бар’єрів може бути стратегія “нелобового спротиву” або геоекономічне партнерство. Доведено, що за умов відсутності врівноваженої за інтересами системної взаємодії і геоекономічної та геофінансової відповідальності формується майже ідеальне підґрунтя для цілеспрямованого маніпулювання транскордонними фінансовими потоками аж до провокування локальних та регіональних криз із генерацією спекулятивного надприбутку глобальними гравцями;
• дано визначення глобальної економіки як суб’єктно, функціонально та інституціонально структурованої багаторівневої системи, основним елементом якої є глобальний ринок; головними мотиваторами її становлення виступають інтернаціоналізовані відтворювальні ядра, що формують якісно нові умови міжнародного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили та пропорції міжкраїнової та міжанклавної спеціалізації; серед закономірностей функціонування глобальної економіки виявлено: загальноцивілізаційний прогрес завдяки глобальній доступності ресурсів та технологічно-управлінських інновацій; глобальний характер факторної мобільності, зростання масштабів безпосередньо міжнародного виробництва, формування усталених механізмів врівноваження глобального попиту та пропозиції; динамізацію інтеграції мікро- та макроструктур завдяки міжнародній стандартизації, ринковій уніфікації та регуляторній гармонізації; нерівномірний та нееквівалентний розподіл витрат і доходів на глобальних ринках, що обумовлює непропорційність і поглиблює міжкраїнові та міжрегіональні інформаційно-технологічні і соціально-економічні розриви та асиметричність розвитку;
• представлено сценарну варіативність розвитку глобальної системи за умов, коли державні і наддержавні економічні, політичні, соціальні ієрархічні структури досягають межі ефективності і вичерпують потенціал розвитку, поступаючись таким новим типам структуроутворення як кластерні, метакорпораційні і, особливо, сітьові структури, що кардинально змінює суб’єктну диспозицію; визначено варіативний тренд перспективної реінституціоналізації глобальної економіки та охарактеризовано можливі підсценарії їх розвитку: уніполярного (проекція норм і принципів економічної поведінки групи країн-лідерів на решту світової спільноти), бі/триполярного (наявність декількох управлінських полюсів, рішення яких приймаються на консенсусних засадах) та поліполярного (багатосторонність співробітництва з врахуванням інтересів країн-мінорітаріїв та невеликих етнічних та цивілізаційних спільнот).

Отримали подальший розвиток:

• систематизація ідеологічних платформ, наукових концепцій і шкіл глобалістики, становлення і розвиток яких обумовлюється динамізацією економічного розвитку, трансформаціями геополітичного простору із загостренням глобальних суперечностей і проблем з констатацією того, що сучасна ідеологія глобалізації, сформована в руслі атлантистської версії глобалізму на основі ліберальної доктрини економічного розвитку має недоліки – асоціальний характер, монетаристський диктат, ринкова саморегуляція, культ техногенності;
• етапізація основних підходів щодо визначення та ідентифікації якісних рис і ознак глобалізації: якщо на перших етапах (1980-ті роки XX століття) вона віддзеркалювала переважно кількісні тенденції транскордонного руху капіталу, товарів та послуг, технологій, тобто переважав економіко-прагматичний підхід, то з кінця 1990-х рр. глобалізація сприймається і трактується як феномен у контексті новітньої парадигми розвитку із системною взаємодією економічних, політичних, соціокультурних факторів у процесі наближення до цивілізаційної гомогенності, що однак не виключає міжцивілізаційних конфліктів і протистоянь;
• аналітичні оцінки особливостей розвитку локальних цивілізацій у частині їх загальної класифікації за етно-соціальними ознаками, ступенем диференціації, рівнем техногенності з виявленням перспективного потенціалу їх розвитку і проблем взаємодії – культурних, політичних, економічних; показано, що рушійною силою уніцивілізаційного диктату США залишається агресивна геополітична стратегія (комплекс військово-дипломатичних заходів) та геоекономічна диктатура (ембарго, бойкоти, блокади) для перерозподілу світових ресурсів, насамперед, через механізм доларового кредитування, а його посилення може привести до розбалансування глобальної системи;
• методологія геоекономічного аналізу із визначенням національних стратегічних інтересів України, серед яких ключовим є забезпечення національної безпеки шляхом переходу на постіндустріальну парадигму ресурсозабезпечення і споживання, паритетного інкорпорування у інтернаціоналізовані відтворювальні процеси, транзитного потенціалу, пріоритетних ареалів її конкурентного економічного розвитку в новій глобальній конфігурації, зокрема у бігравітаційному полі (Євросоюз і ЄЕП);
• концептуальні засади щодо оцінки перспективності організаційного оформлення антиглобального руху, який, маючи ряд переваг (гнучкість, адаптивність, демократичність, сітьовий принцип організації) знаходиться у контрпродуктивній фазі інституціоналізації і є фінансово залежним, що робить його окремі дії і заходи заангажованими і кон’юнктурно обумовленими.

Удосконалено:

• інструментарій глобалістики як міждисциплінарної науки з виділенням технократичного, еколого-популістського та екзистенціально-культурного напрямів її формування та упорядкування понятійного апарату у структурних компонентах взаємопов’язаних категорій «глобалізація» – «глобалізм» – політичний, економічний (фінансово-інвестиційний, торговельний, виробничий), науково-технологічний, соціальний із розкриттям характеру критичних підходів щодо оцінки наслідків сучасних глобальних трансформацій (варіативність, векторність, ідеологічна заангажованість) та виділенням семи принципових груп зауважень, у колі яких реалізують свій критичний ресурс і амбіції як політичні, соціальні, етнічні групи, так і окремі економічні школи (П. Бьюкенена, Д. Кортона, Г. Дейлі, Дж. Голдсміта, В. Пантіна, Л. Панаріна, О. Білоруса, Ю. Пахомова, та ін.);
• методологію системного аналізу транснаціоналізації на сучасному етапі мікроінтеграції, коли превалюючими стають не стільки традиційні злиття та поглинання, скільки оболонкові і матричні структури організаційної оптимізації ТНК з тенденцією до віртуалізації їх діяльності, що, з одного боку, надає нові можливості нарощування міжнародної конкурентоспроможності адекватними глобальному інформаційному середовищу засобами, а з другого – послаблює контроль за фінансовими потоками, ускладнює комплексний інтернальний моніторинг, виводить корпорації із усталеного законодавчо-регулятивного поля;
• кількісні методи порівняльного аналізу суб’єктів глобальної економіки, зокрема держав і транснаціональних корпорацій за рахунок розширення складу аналітичних показників, поряд з традиційними ВВП країн та обсягами продажів ТНК – доданої вартості, індексу концентрації, ступеня дисперсії розмірів компаній та виділення критерію результативності, що дає підстави для більш коректного їх позиціонування на достовірній фактологічній основі (усунення подвійного рахунку, врахування динаміки корпораційних змін та галузевої специфіки, підвищення транспарентності емпіричного аналізу).

Файли

Джерела