Чамара І. М. Інтелектуальні ресурси у світогосподарському розвитку

Анотація

Чамара І.М. Інтелектуальні ресурси у світогосподарському розвитку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних питань розвитку та ефективного використання інтелектуальних ресурсів у забезпеченні соціально-економічного розвитку країн.

Розкрито сутність та зміст категорії “інтелектуальні ресурси”, їх роль у світогосподарському розвитку. Досліджено еволюцію теоретичних підходів щодо сутності процесу інтелектуалізації та його ролі в трансформації сучасного суспільства. Визначені основні методики оцінки рівня розвитку та використання інтелектуальних ресурсів у високорозвинених країнах світу. Визначені дієві механізми державної підтримки розвитку інтелектуального потенціалу країни.

У дисертації оцінено рівень розвитку інтелектуальних ресурсів вітчизняної економіки, ідентифіковано основні проблеми їх використання. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення державної політики з нарощування та ефективного використання інтелектуального потенціалу країни.

Annotation

Irina Chamara. Intellectual resources in International development-Manuscript.
The dissertation for gaining of scientific degree of the candidate of economy science in specialty 08.00.02 – World economy and international economic relations. V.Hetman’s Kiev national economic university.

The dissertation deals with theoretical research and practical issues of the development and effective use of intellectual resources in order to provide sustainable social and economical development of countries.

The essence and the core of the intellectual resources category are enlightened as well as its role in international economic development. The research paper concentrates on the theoretical approaches evolution of the intellectualization process and its role in modern society transformation. It is defined the major evaluation methods of the development level and use of intellectual resources in developed countries.

The effective state support instruments for the intellectual resources development are determined in present research.
The dissertation evaluates the level of intellectual resources development in Ukraine it is also disclose the major problems arising during its usage.

The main concerns of the present work were to recommend the effective state policy directed to improvement of intellectual resources use of a country.

Актуальність теми дослідження

Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується тим, що вирішального значення набуває фактор, пов’язаний з інтелектуальною складовою соціально-економічних процесів, а саме – інтелектуальні ресурси, які безпосередньо визначають параметри економічного зростання, створюють підвалини для інноваційного розвитку та формування постіндустріального суспільства. Саме тому дослідження сутності, ролі та механізмів інтенсивного використання інтелектуальних ресурсів як фактора соціально-економічного розвитку суспільства стають нагальним завданням сучасної вітчизняної та іноземної економічної науки.

Реальністю сучасного світу стає посилення асиметрії світогосподарського розвитку, збільшення розриву в рівнях економічного розвитку країн. Серед багатьох причин цього слід назвати і відмінності у нерівномірному нагромадженні потенціалу інтелектуальних ресурсів, відсутність взаємодії між фундаментальною і прикладною наукою, різну інтенсивність інноваційної діяльності, а найголовнішим є те, наскільки дієвий механізм використання інтелектуального потенціалу тією чи іншою країною.

Дослідження проблем людських ресурсів в якості фактора виробництва та економічного розвитку завжди було актуальним в економічній науці, підтвердженням чого є праці А. Сміта, У. Петті, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля, К. Маркса, А. Маршала, Л. Вальраса, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, С. Струмиліна та багатьох інших учених. Зростання ролі людини як носія здібностей до фізичної та розумової праці відбувається в першу чергу за рахунок посилення значення її інтелектуальної діяльності. Важливим стає усвідомлення людини як генератора інновацій, які несуть революційні зміни в способах виробництва благ та послуг, механізмах їх розподілу та використання. Вивченню різних аспектів інтелектуалізації суспільства, визначенню ролі та ефективного використання інтелектуальних ресурсів присвячені роботи таких зарубіжних вчених як: Д. Гелбрейт, С. Глазьєв, Д. Белл, Е. Денісон, М. Делягін, П. Кругман, П. Ромер, М. Портер, К. Фрімен, Р. Солоу, М. Кастельс, Ф. Фукуяма, В. Іноземцев, А. Тоффлер, М. Масуда, Ф. Махлуп, Т. Стоуеньєр та інших.

Сучасні тенденції розвитку інтелектуальних ресурсів, їх формування та використання як чинника економічного зростання країни на інноваційній основі є предметом дослідження українських науковців: В. Александрової, О. Амоші, Л. Антонюк, Ю. Бажала, О. Білоруса, Л. Гальперіної, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, О. Грішнової, Я. Жаліла, Д. Ільницького, І. Каленюк, О. Каніщенко, О. Кендюхова, Б. Кваснюка, Г. Климка, А. Кредисова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, С. Мочерного, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Рум’янцева, В. Семиноженка, В. Сіденка, А. Філіпенка, О. Федірка, В. Чужикова, Н. Чумаченка, А. Чухна та інших.

Разом з тим багато аспектів цієї наукової проблеми висвітлено ще недостатньо як у вітчизняній, так і в іноземній науковій літературі. Зокрема, немає ґрунтовних комплексних досліджень щодо створення ефективних механізмів задіяння інтелектуальних ресурсів у якості вирішального чинника економічного і соціального розвитку країни. Необхідно більш конкретизовано дослідити основні характеристики та особливості розвитку інтелектуальних ресурсів у провідних країнах світу. Докладного вивчення потребує вплив інтелектуального потенціалу країни на розвиток національної економіки в умовах глобалізації, вивчення прогресивного досвіду пришвидшеної інтелектуалізації в країнах – ключових інноваторах.

Актуальним для України як на науковому, так і на прикладному рівні є питання формування такого механізму, який би оптимально поєднував створення, впровадження, поширення знань, акумулюючи всі стадії формування і використання інтелектуальних ресурсів. Висока науково-практична значимість системного дослідження інтелектуальних ресурсів, їх впливу на формування інтелектуальної економіки з метою забезпечення входження країни у світовий економічний простір обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Мета і завдання дослідження

Метою дисертації є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій сутності та ролі інтелектуальних ресурсів у забезпеченні розвитку національної економіки, дослідження сучасних механізмів формування інтелектуальних ресурсів та їх залучення в національний соціально-економічний розвиток на інноваційній основі, визначення перспективних напрямів нарощування та ефективного використання інтелектуальних ресурсів країни з метою забезпечення її міжнародної конкурентоспроможності.

Виходячи з мети дослідження, в дисертаційній роботі поставлені наступні завдання:

• розкрити сучасну природу та визначити зміст категорії “інтелектуальні ресурси”;
• дослідити передумови формування інтелектуальних ресурсів, адекватних сучасному рівню розвитку постіндустріальної економіки;
• провести порівняльний покраїновий аналіз з метою виявлення чинників та механізмів ефективного залучення інтелектуальних ресурсів в економічний розвиток країн;
• дослідити роль інтелектуальних ресурсів у забезпеченні розвитку світового господарства в цілому та інноваційних конкурентних переваг у розвитку окремої країни;
• визначити систему показників розвитку інтелектуальних ресурсів як вирішального фактора формування інтелектуальної економіки;
• розкрити особливості розвитку інтелектуальних ресурсів в контексті ефективної інтеграції України у світове співтовариство;
• обгрунтувати пріоритетні напрями удосконалення механізмів оптимального поєднання процесів створення, поширення та впровадження знань, тобто всіх стадій формування і використання інтелектуальних ресурсів в Україні.

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єктом дослідження є процес інтелектуалізації економіки в умовах формування постіндустріальної парадигми світогосподарського розвитку.

Предметом дослідження є умови, особливості та механізми ефективного використання інтелектуальних ресурсів у сучасному світовому господарстві.

Наукова новизна результатів дослідження

полягає у тому, що в роботі на основі дослідження теоретичних концепцій інтелектуальних ресурсів розкрито їх сутність, особливості формування, розвитку та використання у високорозвинених країнах світу, а також обґрунтовано напрями удосконалення механізму використання інтелектуального потенціалу України в контексті досягнення високого конкурентного статусу.

Вперше:

• системно визначено сутність процесу “інтелектуалізація економіки” на основі комплексного підходу до аналізу форм його прояву та наслідків, який кваліфікується як масштабні зміни в економічній системі сучасного суспільства: в структурі економіки (в напрямі зростання частки інформаційно- та інтелектуальномістких галузей і скороченні низькотехнологічних та добувних галузей); змісті процесу праці та структурі зайнятості (збільшенні інтелектуальної складової праці, питомої ваги висококваліфікованих працівників у загальній чисельності населення); підвищенні науково-технологічного рівня засобів виробництва та збільшенні у ВВП частки високотехнологічних товарів і послуг;
• запропоновано авторське трактування сутності категорії “інтелектуальні ресурси”, яке відрізняється від існуючих системно-структурним підходом щодо детермінації її складових та аналізу якісних і кількісних параметрів, що розкривають зміст та рівень розвитку в сучасному глобальному середовищі. Це дозволило автору розширити розуміння інтелектуальних ресурсів як діалектичну єдність високоосвічених людських особистостей у сукупності їх професійних, кваліфікаційних, особистих, комунікативних якостей та результатів їх інтелектуальної діяльності, що можуть мати речову та неречову форми і знаходити прояв у винаходах, ноу-хау, інформаційно-комунікаційних технологіях тощо;
• обґрунтовано якісно нову функціональну роль інтелектуальних ресурсів у розвитку світової економіки. Доведено, що інтелектуальний потенціал як нагромаджена сукупність інтелектуальних ресурсів стає основним чинником формування постіндустріального суспільства, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення її соціально-економічного розвитку на інноваційній основі та створює можливість прориву в економічному і науково-технологічному розвитку навіть для тих країн, які не мають виражених природно-ресурсних переваг;

отримали подальший розвиток:

• систематизація наукових концепцій розвитку, етапів становлення та визначення сутнісних рис постіндустріальної, інтелектуальної економіки, що детермінуються визначальним впливом інтелектуалізації, її пришвидшенням в умовах техноглобалізації та інформатизації світової економіки, які, на думку автора, полягають у відносному зниженні ролі матеріальних факторів виробництва і підвищенні значимості інтелектуальних ресурсів;
• ідентифікація особливостей розвитку інтелектуальної економіки в сучасному світовому господарстві, що дозволило автору виявити як її ключові характеристики (які полягають у нагромадженні потужного інтелектуального потенціалу країни, ефективних механізмах його реалізації, позитивній динаміці ВВП, збільшенні витрат на освіту і науку, структурних зрушеннях в економіці, підвищенні інтелектуальної складової в усіх елементах економічної системи), так і особливостях етапів її розвитку (на першому етапі відбувається накопичення потужного інтелектуального потенціалу, що закладає підвалини формування інформаційної економіки; на другому етапі – становлення економіки, що базується на знаннях, яка характеризується високою результативністю й інтенсивністю інтелектуальної діяльності; на третьому етапі відбувається комерціалізація результатів інтелектуальної діяльності, що відображає розвиток інтелектуальної економіки);
• обґрунтування напрямів розвитку інтелектуальних ресурсів України в контексті формування інтелектуальномісткої економіки, що полягають, по-перше, в законодавчому закріпленні положення про необхідність забезпечення відповідного рівня фінансування освітньо-наукової сфери (не менше 6% ВВП), по-друге, в активізації механізмів оптимального поєднання процесів створення, поширення і впровадження знань, тобто акумулювання всіх стадій формування і використання інтелектуальних ресурсів. Зокрема доведена актуальність активізації діяльності та ефективного функціонування локальних центрів із спеціальним режимом, а саме – технопарків, в яких забезпечується найбільш тісний взаємозв´язок між системою освіти і науки, фундаментальними і прикладними дослідженнями з практичним застосуванням їх у виробництві та комерціалізацією результатів;

удосконалено:

• методичні підходи щодо здійснення оцінки рівня розвитку інтелектуальних ресурсів країни на основі систематизації існуючих методик, що дозволило автору провести інтегральний аналіз інтелектуалізації економіки країн – ключових інноваторів на основі виокремлення трьох груп показників, які розкривають: по-перше, рівень накопичення інтелектуальних ресурсів в країні, по-друге, результативність інтелектуальної діяльності і по-третє – комерціалізацію її результатів;
• системну характеристику причинно-наслідкових зв’язків між процесом інтелектуалізації та соціально-економічним розвитком економіки, зокрема: на прикладі високорозвинених країн встановлено пряму взаємозалежність між рівнем фінансування системи освіти, сфери фундаментальних, прикладних наукових досліджень і розробок та показниками соціально-економічного розвитку країни; доведено, що зростання цієї частки дозволяє нарощувати вплив інтелектуальних ресурсів на динаміку системних зрушень в економіці та рівень її міжнародної конкурентоспроможності.

Файли

Джерела